Ріпак у фазі росту та розвитку особливо вразливий до пошкоджень, спричинених шкідниками. Більше того, цим пошкодженням часто супроводжуються хворобливі інфекції. Тому про стратегію захисту плантації варто подумати вже на етапі планування сівби.

Ріпак піддається ризику пошкоджень від шкідників вже з моменту проростання насіння, а втрати, спричинені на цьому етапі, значною мірою впливають на обсяг майбутніх урожаїв, оскільки навіть відносно невелике пошкодження молодої рослини може призвести до її відмирання. Значною загрозою для сходів ріпаку є ґрунтові шкідники – личинки хрущів, проволочники, совки та личинки пластинчастовусих (особливо на плантаціях, де обмежено обробіток). Їхні жадібні личинки живляться переважно на молодих паростках, пошкоджують кореневу систему та основу пагона, а старші гусіниці совок можуть також з'їдати молоді сходи, живлячись на поверхні. Підземні частини ріпаку пошкоджують також личинки капустяної мухи, яка вже багато років вважається найнебезпечнішим осіннім шкідником озімого ріпаку. Личинки мухи живляться на коренях та кореневій шийці, прогризаючи в них ходи. Усередині кореня або кореневої шийки ріпаку живляться також личинки хряща-галоутворювача (іноді по кілька), спричиняючи утворення виростів – т.зв. галушок. Пошкодження підземних частин ріпаку, спричинені цією групою шкідників, часто вторинно уражаються збудниками хвороб, що додатково погіршує стан рослин перед зимою.

Загрози в наступні фази розвитку ріпаку

Наступні фази розвитку ріпаку – це період загрози з боку інших шкідників. Сім'ядолі та листя ріпаку пошкоджують блішки – ріпакова та земляні. Жуки вигризають у них невеликі отвори, які з часом можуть охопити значну поверхню листкової пластинки. Натомість личинки ріпакової блішки живляться у пагонах, листкових черешках і головних жилках, а личинки решти видів земляних блішок живляться на коренях ріпаку. Локально можуть масово з'являтися личинки гніздаря ріпакового, які за кільканадцять днів можуть повністю знищити неправильно захищену плантацію.

Вересень і жовтень – це період льоту гусіниць останнього покоління капустяної молі. Личинки зішкрібають з листя нижню шкірку та паренхімну тканину, утворюючи прозорі «віконця», які розриваються в міру росту листя. Паренхіму листя між верхньою та нижньою шкіркою виїдають личинки дедалі численнішої в останні роки мінери капустяної.