Як впливають структура ландшафту та близькість до міста на екологічну та соціальну тканину сільського життя? На це питання шукали відповідь дослідники Угорського дослідницького мережевого центру HUN-REN у межах міжнародного проєкту, що охоплював дослідження біорізноманіття та соціально-економічних умов у 64 селах навколо 16 міст середнього розміру в Угорщині та Румунії.
1164 види у 9 таксономічних групах
Дослідження охоплювало села як у межах міських агломерацій, так і на віддалених територіях — переважно серед сільськогосподарських або лісистих ландшафтів. Команда збирала ботанічні дані, вивчала ґрунтових членистоногих пастками, рослинну фауну — спеціальними пилососами, а для порожнинних бджіл і ос встановлювали гніздові пастки. Також проводився облік птахів методом точкового підрахунку. Загалом було задокументовано 1164 види у дев’яти таксономічних групах.
Рівень мульитрофного біорізноманіття — тобто загального біорізноманіття серед усіх досліджених груп — виявився на 15% нижчим у селах, оточених сільськогосподарськими угіддями, ніж у тих, що розташовані в лісистих місцевостях. «Це свідчить про вирішальне значення складу видів у ландшафті для збереження сільського біорізноманіття. Натомість близькість до міста майже не впливала на різноманіття видів», — наголосив керівник дослідження Батарі Петер.
Якість життя та екологічний слід: взаємозв’язок і конфлікт
Команда також зібрала соціально-економічні дані угорських сіл для обчислення Індексу якості життя, що відображає добробут за різними критеріями. Виявилося, що цей індекс був на 27% вищим у селах поблизу міст, а також на 14% вищим у лісистих районах порівняно з сільськогосподарськими. «Близькість до міст означає кращу доступність до послуг, а ліси забезпечують чистіше повітря та більше зелені, що підвищує якість життя», — пояснила співавторка дослідження Сітар Каталін.
Водночас Індекс людського впливу — розрахований за допомогою геоінформаційного аналізу на основі інфраструктури та використання земель — був також вищим у селах з вищим Індексом якості життя. Це свідчить, що покращення умов життя часто супроводжується посиленням тиску на довкілля. Крім того, високий Індекс людського впливу корелював зі зниженим рівнем мульитрофного біорізноманіття, що вказує на конфлікт між розвитком людини й збереженням природи.
Однак у лісистих ландшафтах, попри зростаючу людську активність, вдавалося зберігати вищий рівень біорізноманіття. Це вказує, що складні, мозаїчні ландшафти можуть зменшити шкоду для екосистем. «Нам потрібен тонкий баланс між покращенням добробуту та збереженням екологічного здоров’я сільських територій», — підсумувала ще одна співавторка, Торок Едіна.
Сталий розвиток сіл можливий за умови врахування ландшафтного контексту
У підсумку, як наголошується в опублікованій у Nature Sustainability науковій статті, біорізноманіття у селах вищого рівня там, де переважають лісові ландшафти, а рівень добробуту — вищий у селах, що ближчі до міста.
На думку дослідників, для ефективного сталого розвитку сіл необхідно інтегрувати особливості ландшафту в планування. У селах поблизу міст важливо мінімізувати щільність забудови й розвивати зелену інфраструктуру. У лісових районах ключове значення має обмеження сільськогосподарської експансії. Також варто налагоджувати зв’язки між центрами сіл та навколишніми лісами, щоб підвищити як біорізноманіття, так і добробут мешканців.
На завершення вчені підкреслили: співпраця між громадами, органами влади й землевласниками, а також інтеграція місцевих ініціатив у політику є вирішальними. ЄС, у свою чергу, має розглядати підтримку біорізноманіття в сільській місцевості як стратегічний пріоритет у рамках своєї політики розвитку села.
